Міністерство освіти і науки України

Програми вступних випробувань з української мови

програма з української мови

Укладач: к.п.н. А.А. Загородня

 

Програму розглянуто та схвалено
на засіданні Циклової комісії
Протокол № 5 від «19» січня 2015р.

 

Схвалено на засіданні Педагогічної ради Коледжу
Протокол № 4 від «12» лютого 2015р.

 

Вступ

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є диктант.

Перевірці підлягають уміння: правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Тексти диктантів для проведення екзамену дібрані із збірника диктантів для державної підсумкової атестації з української мови для 9 класу, рекомендованого Міністерством освіти і науки України (Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М., Христенок В.Ф. Збірник диктантів для ДПА 2013 з української мови 9 клас/ Київ., Центр навчально-методичної літератури, 2013рік) для шкіл з українською мовою навчання. Вони відображають розвиток сучасної української мови, історію, звичаї і традицію нашого народу, здобутки кращих представників людства у царині науки, освіти, культури, а також розмаїтий світ природи. Диктанти дібрані із художніх творі української класичної літератури, науково-публіцистичних статей відомих діячів науки і культури, журналістів. Тексти відповідають таким вимогам: змістовно цілісний, логічно завершений, ідейно навантажений уривок твору, зрозумілий і доступний абітурієнтам.
 Лінгвістичне наповнення текстів відповідає вимогам навчальної програми з дисципліни «Українська мова». Вони включають вивчені орфограми й пунктограми у різних синтаксичних конструкціях (у простих, ускладнених і складних реченнях), при прямій мові тощо. 

Тексти лексично багаті, але не перенасичені архаїзмами, неологізмами, діалектизмами, що могло б утруднювати їх сприйняття слухачами.

При написанні диктанту абітурієнти повинні знати:

  • основні орфоепічні, орфографічні, пунктуаційні правила;
  • морфологічні ознаки та синтаксичну роль частин мови;
  • загальні відомості про просте і складне речення, однорідні члени речення, речення із вставними словами, відомості про відокремлені та уточнюючі члени речення, пряму мову.

Абітурієнти повинні вміти:

  • дотримуватися норм українського правопису;
  • знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх;
  • правильно писати слова з вивченими орфограмами;
  • знаходити і виправляти орфографічні помилки;
  • обґрунтовувати вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Тема
1

І. Фонетика і графіка. Орфоепія і орфографія

Звуки мови. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі. Подовжені звуки.
Букви й інші графічні засоби. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж.
Склад. Наголос.
Ненаголошені голосні, їх вимова та позначення на письмі.

2 Вимова приголосних звуків та їх позначення на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Чергування у-в, і-й.
Орфограма. Орфографічна помилка.
3 Правила вживання апострофа, м’якого знака. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.
4 Написання слів іншомовного походження.

5

ІІ. Будова слова, словотвір і орфографія

Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.
Найпоширеніші чергування голосних і приголосних звуків.

6 Вимова і написання префіксів з- (зі-), с-, роз-, без-, пре-, при-, прі-.
Змінювання і творення слів. Основні способи словотво-рення в українській мові. Зміни приголосних при творенні слів.
7 Правопис складних і складноскорочених слів.
8 Лексикологія і фразеологія.
Поняття про лексику. Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
Синоніми, антоніми, омоніми.
Загальновживані слова. Діалектні та професійні слова. Запозичені слова. Застарілі слова. Неологізми.
Поняття про фразеологізми. Фразеологізми в ролі членів речення. Диктант.

9

ІІІ. Морфологія і орфографія

Поняття про самостійні та службові частини мови.
Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменник: назви істот і неістот, загальні і власні назви.
Рід, число, відмінки іменників. Типи відмін іменників. Незмінні іменники. Способи творення іменників.
Правопис відмінкових закінчень іменників. Правопис найуживаніших суфіксів. Велика буква у власних назвах.

10 Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Відмінювання прикметників. Способи творення прикметників.
Правопис відмінкових закінчень і найуживаніших суфіксів прикметників. Написання складних прикметників.
11 Числівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробових та збірних) і порядкові.
Числівники прості і складні.
Відмінювання кількісних і порядкових числівників.
Правопис числівників.
12 Займенник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди займенників. Відмінювання займенників.
Правопис займенників.
13 Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Неозначена форма дієслова. Види дієслів (доконаний, недоконаний). Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Часи дієслів.
Дієслова І та ІІ дієвідмін. Особа і число (в теперішньому і майбутньому часі). Безособові дієслова. Способи утворення дієслів. Правопис дієслів.
14 Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот.
Безособові дієслівні форми на –но, -то.
Правопис дієприкметників.
Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.
Правопис дієприслівників.
15 Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення.
Правопис прислівників.
16 Прийменник як службова частина мови.
Непохідні і похідні прийменники.
Правопис прийменників разом, окремо і через дефіс.
Сполучники як службова частина мови.
Сполучники сурядності і підрядності.
Правопис сполучників разом і окремо.
Частка як службова частина мови.
Формотворчі, заперечні та модальні частки. Написання часток бо, но, то, от, таки.
Не з різними частинами мови.
Вигук як частина мови.
Правопис вигуків. Диктант.


17

IV. Синтаксис і пунктуація

Словосполучення. Будова і типи словосполучення за способом вираження головного слова.

18 Просте речення. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Члени речення (підмет і присудок; присудок простий і складе-ний; додаток, означення, обставина) і способи їх вираження. Прикладка як різновид означення. Порівняльний зворот.
Розділові знаки в кінці речення. Тире між підметом і присудком. Розділові знаки при прикладках і порівняль-них зворотах.
19 Речення двоскладні і односкладні. Різновиди односкладних речень. Повні і неповні речення.
Тире в неповних реченнях.
20 Однорідні члени речення. Узагальнююче слово при однорідних членах реченнях.
Однорідні й неоднорідні означення.
Розділові знаки при однорідних членах реченнях.

Звертання і вставні слова (словосполучення, речення).
Розділові знаки про них.

Відокремлені другорядні члени речення (в тому числі уточнюючи).
Розділові знаки при відокремлених членах речення.

Складне речення , його типи. Складносурядне сполучникове речення. Складнопідрядне речення із сполучниками і сполучними словами. Основні види підрядних речень.
Складне речення з кількома підрядними.

Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях.
Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому реченні.
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Розділові знаки в ньому.

Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог.
Розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі. Диктант.



V. Відомості про мовлення

Поняття про спілкування і мовлення. Ситуація спілкування: адресати (той, хто говорить чи пише) і адреса мовлення, мета й умови спілкування, повідомлення (висловлювання), його зміст і форма. Тема і основна думка висловлювання. Різновиди мовленнєвої діяльності: говоріння, писання, читання, слухання. Основні вимоги до мовлення: змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність. Мовленнєві помилки.


Етика спілкування й етикет.

Поняття про текст. Поділ тексту на абзаци. Мовні засоби зв’язку речень у тексті.
Поняття про стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий і публіцистичний.
Поняття про типи мовлення: розповідь, опис, роздум.

ВСЬОГО

 

Критерії оцінювання диктанту

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

Для проведення державної підсумкової атестації та вступних випробувань у формі диктанту використовується текст, обсягом від 180 до 190 слів за 12-ти бальною шкалою оцінювання.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

  • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;
  • помилка в слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою;
  • помилка на одне правило, але в різних словах, вважається різними помилками;
  • розрізняють грубі й не грубі помилки, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності.

Під час підрахування помилок дві не грубі вважають за одну грубу.

До не грубих відносять такі помилки:

  • у винятках усіх правил;
  • у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;
  • у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
  • у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;
  • у випадках, що вимагає розрізнення не і ні (у сполученнях: не хто інший,як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);
  • у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;
  • у заміні українських букв російськими.

За наявності в диктанті більше п’яти поправок оцінка знижується на бал.


Нормативи оцінювання диктанту

Бали Кількість помилок Бали Кількість помилок
1 15-16 і більше 7 4
2 13-14 8 3
3 11-12 9 1+1 (не груба)
4 9-10 10 1
5 7-8 11 1 (не груба)
6 5-6 12 0

Список рекомендованої літератури:

1. Глазова О.П., Кузнєцов Ю.В. Рідна мова: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Педагогічна преса,2005.

2.  Глазова О.П., Кузнєцов Ю.В. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Педагогічна преса,2006.

3. Передрій Г.Р., Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т., Остаф Я.І. Рідна мова: Підруч. для 7 кл. – К.: Освіта, 2003.

4. Олійник О.Б. Українська мова: Підруч. для 8 кл. серед. шк. – К.: Вікторія,2004.

5. Шелехова Г.Т., Остаф Я.І., Скуратівський Л.В.  Рідна мова: Підруч. для 9 кл. – К.: Освіта,2002.